начало

НАЧА́ЛО, а, с.

1. рідко. Вихідна точка, початок (про все, що має протяжність); протилежне кінець.

Я знаю доріг цих кінці і начала (А. Малишко).

2. рідко. Початок у процесі, розвитку чого-небудь, а також сам відрізок часу, пов'язаний з цим початком.

Добре начало – половина діла (Номис);

Добре багатому: він, коли схоче, Знайде роботі начало й кінець (Я. Щоголів);

Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало як початок, як начало (П. Тичина).

3. Основа, суть, джерело чого-небудь.

Співець героїчного, вольового начала в людині, Леся Українка одною з найвищих людських чеснот уважала почуття обов'язку, вірність обов'язкові, незламну твердість у його виконанні (з наук. літ.).

4. Способи, методи здійснення чого-небудь.

Дружба між ними в'язалася на дивовижних началах: Павло увесь час мовчить, мов камінь, а Хома говорить і говорить (Григорій Тютюнник).

5. тільки одн., заст. Начальник, глава.

Верховне начало.

○ (1) Під нача́ло кого – під чиєсь керівництво, у підлеглість до кого-небудь.

Вступив [Гордій] учнем на завод під начало й науку свого ж дядька (Є. Кротевич).