1. Словник української мови у 20 томах

начальниця

НАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.

Жін. до нача́льник.

[Прокопенко:] Я приїхав аж у вашу Грабарівку. І оце розшукую вашу начальницю (З. Мороз);

Комдив сидів у кабінеті начальниці жіночої гімназії (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начальниця — нача́льниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. начальниця — -і. Жін. до начальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. начальниця — НАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до нача́льник. [Прокопенко:] Я приїхав аж у вашу Грабарівку. І оце розшукую вашу начальницю (Мороз, П’єси, 1959, 151); Комдив сидів у кабінеті начальниці жіночої гімназії (Смолич, Театр.., 1940, 108). Словник української мови в 11 томах
  4. начальниця — Начальниця, -ці ж. Начальница. Левиц. Пов. 122. Словник української мови Грінченка