1. Словник української мови у 20 томах

начхати

НАЧХА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Чихаючи, забризкати кого-, що-небудь.

Начхати в обличчя.

2. на кого – що. Виявити байдужість, презирство, зневагу до кого-, чого-небудь, не порахуватися з кимсь, чимсь.

[Одарка:] І птиця сміється, не тілько [тільки] люди. [Грицько:] А ти начхай на тих птиць та людей! (Панас Мирний);

– А знаєте, Михайле Степановичу, громада має нас за вчителя .. – Громаде? – скрикнув старшина. – Начхать мені на громаду! Я начальник! (Б. Грінченко);

– Так. Значить, кидаєш мене? Начхать і на рідного дядька? (В. Винниченко);

// розм. Зігнорувати виконання чого-небудь.

Керівники деяких виробничих будівельних об'єднань начхали на постанову колегії Міністерства будматеріалів про введення в експлуатацію електрофільтрів (із журн.).

3. тільки інфін., розм. Уживається для вираження цілковитої байдужості; байдуже.

– Я ласкаво прошу ще один тост. “Ми любим чарку піднімать. А що навколо нас – начхать!” – прогундосив він свій вірш (А. Хижняк);

– Ви думаєте, чим мені сподобалися? Що професор? Начхати! (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начхати — начха́ти дієслово доконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. начхати — -аю, -аєш, док., вульг. Виразити байдужість, зневагу до кого-, чого-небудь; наплювати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. начхати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. начхати — Начха́ти, -ха́ю, -ха́єш на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. начхати — НАЧХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., вульг. Виразити байдужість, зневагу до кого-, чого-небудь; наплювати. — Нас вона [куркульська зграя] ненавидить ще дужче, та ми начхать на це хотіли (Мик., II, 1957, 490); // безос. [Кіндрат Антонович:] Хто ж Павлові повіре?... Словник української мови в 11 томах
  6. начхати — Начха́ти, -ха́ю, -єш гл. Начихать. начхати мені на тебе! Плевать мнѣ на тебя! Начхав йому! Словник української мови Грінченка