нашивати

НАШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАШИ́ТИ, ши́ю, ши́єш, док.

1. чого. Шити яку-небудь кількість чогось.

Дід не раз аж говорив зі злості, кому вона [баба] стільки катрання нашиває та натикає? (В. Стефаник);

Здавалось [Докії]: сніги – то полотен сувоїща, Скільки б з них штаненят та біленьких сорочок .. Нашивала б синам, готувала для дочок (А. Малишко);

Куркулі ніби змагалися один з одним: хто більше нашив витяжок (М. Чабанівський).

2. що, чого. Пришивати поверх чого-небудь.

Дівчата на знак своєї вірності нашивали на головні вбрання моряків стрічки з своїми іменами (Д. Ткач);

Гуцули робили гердани, нанизуючи різноколірний бісер на волосіння, а потім нашивали на смужки тканини відповідної ширини (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Т. Шевченко);

// Вишиваючи, виконувати який-небудь узор або його частину.

Перші чотири стовпчики шиють зверху вниз справа наліво, а потім нашивають три стовпчики знизу вверх і теж справа наліво (з наук. літ.).

3. що, спец. Добавляти, доточувати до чого-небудь, збільшувати в розмірах; подовжувати.

Щоб повністю використати вантажопідйомність автомашин, ми нашиваємо на них борти висотою 70–80 сантиметрів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me