1. Словник української мови у 20 томах

нашукувати

НАШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

Шукати, розшукувати кого-, що-небудь.

Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (А. Хорунжий);

Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши .. завдання, почав ними мучити хлопця (Б. Грінченко);

// Знаходити яку-небудь кількість чогось, когось.

Зітхнула [дівчина] і сказала, усміхнувшись. – Бери [ягоди]. Я собі ще нашукаю (Григорій Тютюнник);

Ферідун зараз виявив синам, що він нашукав їм дівчат-красавиць (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нашукувати — нашу́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нашукувати — Шукати, розшукувати, відшукувати, вишукувати, підшукувати, (ягоди ще) прв. док. НАШУКАТИ, знайти, назбирати. Словник синонімів Караванського
  3. нашукувати — -ую, -уєш, недок., нашукати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. || Знаходити яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нашукувати — ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. нашукувати — НАШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (Хор., Незакінч. політ, 1960, 94); Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши.. Словник української мови в 11 томах
  6. нашукувати — Нашукувати, -кую, -єш сов. в. нашука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Выискивать, выискать, находить, найти. Словник української мови Грінченка