нашумілий
НАШУМІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нашумі́ти.
Нещодавно нашуміла повість письменниці, у якій авторка розповідає історію власної боротьби з депресією, стала бестселером, розійшлася чвертьмільйонним накладом (із журн.);
// у знач. прикм.
Суддя займався найбільш нашумілими справами останніх 15 років (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me