1. Словник української мови у 20 томах

нащо

НА́ЩО, присл.

1. Те саме, що наві́що.

О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! (Т. Шевченко);

– І нащо тільки той Левко до лісу поїхав? Зовсім не стережеться (М. Стельмах);

– Мене не пустили обідати, та ще й кажуть, що не заплатять за сей день нічого. Нащо, мовляв, спізнюєшся! (Леся Українка);

Як ти стомивсь, мій тату, орле... Чого стоїш? Нащо мовчиш?.. (В. Сосюра);

Вона знає, нащо ховає ті гроші (М. Коцюбинський);

Він усе думав, нащо то Бог так вчинив, що недобре розділив долю між людьми (І. Нечуй-Левицький).

2. Уживається як сполучне слово в підрядному допустовому реченні.

Нащо Рубець несмілий, тихий, – і той за обідом, цокнувшись з Колісником, випив за здоров'я земляка-упорядчика (Панас Мирний);

Нащо вже Килина Скибівна – стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нащо — нащо – на що Нащо (наголос на першому складі). 1. Прислівник. Синонім навіщо. “О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі?” (Тарас Шевченко). 2. Використовується зрідка як сполучне слово в підрядному допустовому реченні. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. нащо — НАЩО – НА ЩО Нащо, присл. Навіщо. Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі, дівочі? (Т.Шевченко); Нащо сама берешся? (Марко Вовчок); Заспівали звуки! Піснею знялись! Золото і лаври, Нащо ви здались? (О.Олесь). На що, займ. з прийм. Літературне слововживання
  3. нащо — див. навіщо Словник синонімів Вусика
  4. нащо — присл. 1》 Те саме, що навіщо. 2》 Уживається як сполучне слово в підрядному допустовому реченні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нащо — на́що прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. нащо — Нащо в море воду лить, коли море повне. Навіщо робити непотрібну справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. нащо — НАВІ́ЩО присл. (з якою метою), НА́ЩО, ДЛЯ (РА́ДИ, ЗАРА́ДИ) ЧО́ГО, ЧОГО́, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГО, ЩО розм., ПРО ЩО́ розм., ПОЩО́ заст.; ЧОГО́ РА́ДИ (з відтінком несхвалення). — Що з тобою? Навіщо ти зодяглася в чорне? (Є. Гуцало); І нащо чоловік живе?... Словник синонімів української мови
  8. нащо — На́що, присл. На́що мені́ чо́рні бро́ви, на́що ка́рі о́чі? (Шевч.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нащо — НА́ЩО, присл. 1. Те саме, що наві́що. О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! (Шевч., II, 1963, 411); — І нащо тільки той Левко до лісу поїхав?... Словник української мови в 11 томах
  10. нащо — Нащо нар. Зачѣмъ, для чего, почему. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі? Шевч. 40. Нащо в Бога й день, як у козака місяць. Ном. № 781. Словник української мови Грінченка