наїдатися

НАЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЇ́СТИСЯ. ї́мся, їси́ся; наказ. сп. наї́жся; док.

Досхочу їсти, задовольняти потребу в їжі; насищатися.

Обідом так наїдався [Славко], що аж робилось йому гидко, не міг на страву подивитись (Л. Мартович);

– Може, ти не наїдаєшся? Може, добавки тобі? Ти не соромся! (О. Гончар);

Ой ну, котку сірий, Вимети сіни Та посип курям їсти. Нехай наїдяться Та несуть яйця (з казки);

– Насипай ще, Миколко, – припрошує дядина. – Дякую, – кажу, – дядино, я вже наївся (І. Багмут);

* Образно. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє. Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Т. Шевченко).

(1) Щоб хоро́би наї́вся лайл. – уживається для вираження великого незадоволення чиєю-небудь поведінкою, чиїмось діями.

◇ (2) Наї́стися бухані́в – бути побитим;

(3) Наї́стися дрижакі́в – дуже або довго померзнути.

– А ти замерз, либонь? – плескав по плечі Заруба. – Наївся дрижаків у кабінеті? (В. Кучер);

(4) Наї́стися ма́ку – здуріти, очманіти;

(5) Со́рому наї́стися – зробивши що-небудь осудливе, осоромитися.

Наслухалась вона на ярмарку, аж сорому наїлася (М. Коцюбинський);

– Він знайшов раз на вулиці шістсот крон, віддав їх в поліцію, і в газетах про нього писали, як про чесну людину, а він з цього тільки сорому наївся (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Як (мов, ні́би і т. ін.) блекоти́ об'ї́вся (наї́вся) див. об'їда́тися;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] кукі́льва́ну (куко́льва́ну) об'ї́вся (наї́вся) див. об'їда́тися;

[Як] Чемери́ці об'ї́стися (наї́стися) див. об'їда́тися.