1. Словник української мови у 20 томах

на-гора

НА-ГОРА́, присл., гірн.

Нагору, на поверхню землі.

Конвеєр швидко поніс породу на-гора (М. Трублаїні);

– У нас на руднику нову шахту пускали. Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят (Д. Ткач);

І сяяли зірки.., як вугіль на-гора давали вперше ми (М. Терещенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. на-гора — на-гора́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. на-гора — присл., гірн. Нагору, на поверхню землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. на-гора — Нагору Словник чужослів Павло Штепа
  4. на-гора — НА-ГОРА́, присл., гірн. Нагору, на поверхню землі. А вийдеш на-гора, — який красивий тутешній край (Ю. Янов., II, 1954, 150); І сяяли зірки.., як вугіль на-гора давали вперше ми (Тер., Серце.., 1962, 9). Словник української мови в 11 томах