на-на

НА-НА́, виг.

Уживається для підкликання собаки.

– Цу-цу, Рябко!.. – тут всі, повибігавши з хат: – Цу-цу, Рябко... на-на!.. – гукнули, як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський);

– На-на-на! – гукнув його [собаку] вагоновод. – Вірний, іди сюди, на, Вірний! На-на, Вірний! (І. Корунець, пер. з тв. Дж. Родарі).