1. Словник української мови у 20 томах

небожитель

НЕБОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн.

Житель неба (перев. про богів греко-римської міфології).

– Ех, Іване Петровичу, і я так .. думала, що він [цар] не людина, а небожитель, що він і живе не на землі, а десь в повітрі має свій кришталевий палац (М. Стельмах);

Як запевняють давні міфи, найкращою порою в житті людства був золотий вік. Годувала їх природа, жили вони безжурно, а по смерті ставали добрими небожителями (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небожитель — небожи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небожитель — див. ангел Словник синонімів Вусика
  3. небожитель — -я, ч. За релігійними уявленнями – житель неба (перев. про богів греко-римської міфології). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. небожитель — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). Словник синонімів української мови
  5. небожитель — НЕБОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. За релігійними уявленнями — житель неба (перев. про богів греко-римської міфології). — Ех, Іване Петровичу, і я так .. Словник української мови в 11 томах