1. Словник української мови у 20 томах

невдаха

НЕВДА́ХА, и, ч. і ж., розм.

1. Відсутність успіху, удачі в чому-небудь.

Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (В. Собко);

Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Ю. Мушкетик);

Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник);

// Уживається як лайливе слово.

Ти, невдахо, невдахо, Ти ні спекти, ні зварить, Ні до мого роду говорить (з народної пісні);

Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (А. Хижняк).

2. Що-небудь погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети).

– Оборони, боже, як паска не вдасться! .. Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невдаха — (той, якому не щастить взагалі) невдатник, (у конкретній ситуації) нещасливець. Словник синонімів Полюги
  2. невдаха — невда́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. невдаха — Неборака, р. невдатник; п! БІДОЛАХА. Словник синонімів Караванського
  4. невдаха — див. невмілий; нещасливий Словник синонімів Вусика
  5. невдаха — -и, ч. і ж., розм. 1》 Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. || Уживається як лайливе слово. 2》 Щось погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невдаха — див. невдачник Словник чужослів Павло Штепа
  7. невдаха — НЕВДА́ХА розм. (той, кому не щастить у чому-небудь, хто робить щось не так, як треба), НЕВДА́ТНИК розм.; НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ (той, кому не пощастило в чому-небудь). Я щиро переживав провал вистави і.. вирішив висловити своє обурення з артиста-невдахи (П. Словник синонімів української мови
  8. невдаха — НЕВДА́ХА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (Собко, Срібний корабель, 1961, 121)... Словник української мови в 11 томах
  9. невдаха — Невдаха, -хи об. 1) Неудачникъ, — ница. Невдаха безталанний. 2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. ум. невдашенька, невдашечка, невдашка. Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить. Грин. III. 368. Словник української мови Грінченка