невизнання
НЕВИЗНА́ННЯ, ви́знання́, с.
1. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють належним чином.
Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (О. Довженко).
2. Відсутність визнання.
Стаття 10 Конституції України висвітлює питання невизнання за громадянином України належності до громадянства іноземної держави (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невизнання — неви́знання́ іменник середнього роду невизна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- невизнання — -визнання, с. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють належним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невизнання — НЕВИ́ЗНАННЯ́, ви́знання́, с. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють по заслузі, належним чином. Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Словник української мови в 11 томах