1. Словник української мови в 11 томах

невизнання

НЕВИ́ЗНАННЯ́, ви́знання́, с. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють по заслузі, належним чином.

Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (Довж., Зач. Десна, 1957, 265).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невизнання — неви́знання́ іменник середнього роду невизна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. невизнання — -визнання, с. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють належним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невизнання — НЕВИЗНА́ННЯ, ви́знання́, с. 1. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють належним чином. Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Словник української мови у 20 томах