1. Словник української мови у 20 томах

невиразно

НЕВИРА́ЗНО.

Присл. до невира́зний.

На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Леся Українка);

Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Григорій Тютюнник);

Віта одвела очі і невиразно промовила: – У Івана Лук'яновича великі неприємності (Я. Гримайло);

З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невиразно — невира́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невиразно — Присл. до невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невиразно — Невира́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. невиразно — НЕВИРА́ЗНО. Присл. до невира́зний. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Л. Укр., III, 1952, 583); Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Тют. Словник української мови в 11 томах
  5. невиразно — Невиразно нар. Неясно, неотчетливо; невнятно. Щось вона ще говорила йому, та вже невиразно, нишком: очі заплющились, ручки опали. МВ. (О. 1862. І. 83). Словник української мови Грінченка