невиразно
НЕВИРА́ЗНО. Присл. до невира́зний.
На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Л. Укр., III, 1952, 583);
Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Тют., Вир, 1964, 210);
Віта одвела очі і невиразно промовила: — У Івана Лук’яновича великі неприємності (Грим., Подробиці.., 1956, 169);
З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (Головко, II, 1957, 319).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невиразно — невира́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- невиразно — Присл. до невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невиразно — НЕВИРА́ЗНО. Присл. до невира́зний. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Леся Українка); Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Григорій Тютюнник); Віта одвела очі і невиразно промовила:... Словник української мови у 20 томах
- невиразно — Невира́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невиразно — Невиразно нар. Неясно, неотчетливо; невнятно. Щось вона ще говорила йому, та вже невиразно, нишком: очі заплющились, ручки опали. МВ. (О. 1862. І. 83). Словник української мови Грінченка