1. Словник української мови у 20 томах

невисокий

НЕВИСО́КИЙ, а, е.

1. Незначний, невеликий щодо кількості, інтенсивності і т. ін.

Палата була просторна, але невисока, без вікон (І. Нечуй-Левицький);

Перед ним стояв невисокий білочубий хлопець у прим'ятім сільського крою костюмі, з чемоданчиком у руках (Ю. Мушкетик);

Невисокий, побілений вапном мур огороджує просторе подвір'я (О. Гончар);

// Невеликий у висоту, вузький (про лоб, чоло).

Лоб увесь вийшов з-під волосся, невисокий, зате широкий та білий (Панас Мирний);

Глянув Левко на личко Христини, .. на розгонисті, прогнуті над краями бровенята, що примхливо тремтіли на невисокому чолі (М. Стельмах).

2. Який міститься на незначній висоті від землі або якої-небудь поверхні (про сонце, хмари і т. ін.).

У проміннях невисокого зимового сонця ліс засяяв сріблом, ожив (з газ.).

3. Незначний, невеликий щодо кількості, інтенсивності і т. ін.

Тривале, надмірне застосування полину, навіть у невисоких дозах, може спричинитися до судорог і конвульсій, галюцинацій, а то й до явищ божевілля (з наук. літ.);

Невисоку в'язкість і питому вагу мала слина поросят, що виділилась при згодовуванні кукурудзяної дерті (з наук.-попул. літ.).

4. Невидатний, маловажний, малопомітний (про посаду, звання і т. ін.).

Колись пройшов в номенклатуру – Хай невисока, бач, вона, й таку вже виробив натуру – То потопа, то вирина (М. Гірник);

Коли вона [Вірунька] виявила оту кляту таблицю за сейфом, стало трохи, незручно господареві кабінету, особливо тому, що сцена відбувалася в присутності товариша згори, хай і невисокого чину (О. Гончар).

5. Який не досяг, не має значного рівня, довершеності, досконалості.

Трапляються серед журнальних публікацій і твори невисокої художньої проби (з наук.-попул. літ.).

6. Не зовсім прихильний; негативний.

Маючи про нього невисоку думку як про людину, вона вірила в нього як у вченого (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невисокий — невисо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невисокий — див. НИЗЬКИЙ; (- дозу) малий, невеличкий; (пост) незначний! (- думку за кого) негативний; (- посаду) другорядний. Словник синонімів Караванського
  3. невисокий — див. низький Словник синонімів Вусика
  4. невисокий — [неивиесокией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. невисокий — -а, -е. 1》 Який має невелику висоту; низький. 2》 Який міститься на незначній висоті від землі або якої-небудь поверхні (про сонце, хмари і т. ін.). 3》 Незначний, невеликий щодо кількості, інтенсивності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невисокий — низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, працівни́к і т. ін. Який займає незначне становище в суспільстві. Був той хлопець такого ж дрібного льоту, як і вона,— розносив од свого хазяїна-ткача вовну прялям (Переклад... Фразеологічний словник української мови
  7. невисокий — НЕЗНАЧНИ́Й (за розміром, обсягом, кількістю, силою вияву тощо), НІКЧЕ́МНИЙ підсил.; ОБМЕ́ЖЕНИЙ, СКРО́МНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ підсил. (за розміром, кількістю, результатами); НЕВЕЛИ́КИЙ, МАЛИ́Й підсил., МАЛЕ́НЬКИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. невисокий — НЕВИСО́КИЙ, а, е. 1. Який має невелику висоту; низький. Палата була просторна, але невисока, без вікон (Н.-Лев., III, 1956, 302); До кімнати зайшла невисока на зріст молода жінка (Головко, II, 1957, 443); Степ заріс тирсою і, хоч була вона невисока... Словник української мови в 11 томах