1. Словник української мови у 20 томах

невмовкаючий

НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, а, е.

Який не вмовкає, не затихає (про звуки, шум і т. ін.); нестихаючий.

Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір: вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невмовкаючий — невмовка́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невмовкаючий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. невмовкаючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови
  4. невмовкаючий — НЕВМОВКАЮЧИЙ, а, е. Який не вмовкає, не затихає (про звуки, шум і т. ін.); нестихаючий. Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір: вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові (Юрій Смолич, V, 1959, 783). Словник української мови в 11 томах