1. Словник української мови у 20 томах

невмолимий

НЕВМОЛИ́МИЙ, НЕУМОЛИ́МИЙ, а, е.

1. Який виявляє стійкість, непохитність, якого не можна умолити, вблагати; невблаганний.

Просяться часом легіні, щоб пустив Олекса до села... Але Олекса невмолимий і не пускає нікого (Г. Хоткевич);

Ніякі аргументи не переконували його, він був невмолимий (Л. Дмитерко);

// Який виражає стійкість, непохитність.

Ся невмолима службистість [Грозицької] навіть перед лицем смерті мала в собі щось нежіночого, навіть нелюдського (І. Франко);

Одне тільки виразно помітили мисливці – його невмолиму жорстокість: коли йому давали потрошити недобитого звіра, він .. з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося (Григорій Тютюнник).

2. Якого не можна змінити, порушити; непорушний.

За невмолимими законами війни, після небачених пожарів наших міст спалахнуть аж до неба ворожі міста (О. Довженко);

Не допоможе він зараз людям – допоможе Стадницькому [пану]. В невмолимій логіці вчителя, виходить, є якась істина (М. Стельмах);

// Якого не можна відвернути, стримати; невідворотний; нестримний.

Напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща, лихая і невмолимая (Марко Вовчок);

Густа .. шевелюра де-не-де, особливо на скронях, сріблилась примхливими позначками невмолимої сивини (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невмолимий — (якого важко впросити) невблаганний. Словник синонімів Полюги
  2. невмолимий — невмоли́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. невмолимий — див. непохитний; твердий Словник синонімів Вусика
  4. невмолимий — неумолимий, -а, -е. 1》 Який виявляє стійкість, твердість, якого не можна умолити; невблаганний. || Який виражає стійкість, непохитність. 2》 Якого не можна змінити, порушити; непорушний. || Якого не можна відвернути, стримати; невідворотний; нестримний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невмолимий — НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. Словник синонімів української мови
  6. невмолимий — НЕВМОЛИ́МИЙ, а, е. 1. Який виявляє стійкість, твердість, якого не можна умолити; невблаганний. Просяться часом легіні, щоб пустив Олекса до села… Але Олекса невмолимий і не пускає нікого (Хотк. Словник української мови в 11 томах