невпокійний
НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е.
Неспокійний, тривожний.
Щось невпокійне, мінливе пробігало по тому обличчю, дивуючи Демида (Б. Грінченко);
– Далі починається моє .. невпокійне учителювання (С. Васильченко);
// Нестримний, неспокійний.
А Оленка з матір'ю не гаразд почувала себе через її вдачу, невпокійну таку (А. Тесленко);
У нестримній шаленості летіли роки – од дитинства до нинішніх, од найдавніших до сучасгних – клопітких, невпокійних (М. Олійник);
// Невпинний, безперервний.
З божим новим даром пішли [для Кіндрата] нові турботи, нові клопоти. Земля просила ненастанного, невпокійного догляду (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невпокійний — невпокі́йний прикметник неспокійний, тривожний арх. Орфографічний словник української мови
- невпокійний — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- невпокійний — -а, -е, заст. Неспокійний, тривожний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невпокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про час, пору, життя, роботу тощо — сповнений неспокою, турбот, хвилювань), НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); НЕЗАТИ́ШНИ́Й (який спричиняє душевний дискомфорт); БЕНТЕ́ЖНИЙ, ВОРОХО́БНИЙ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- невпокійний — НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е, заст. Неспокійний, тривожний. Катря стояла, дивилася і думала — невпокійна, тривожна (Вовчок, І, 1955, 230); Рядом з добрими думками в малому серці [Чіпки] ворушилося щось недобре, неспокійне… (Мирний, І, 1949, 147)... Словник української мови в 11 томах
- невпокійний — Невпокійний, -а, -е Безпокойный; тревожный. Батько й мати якіся невпокійні стали. Г. Барв. 238. Сни невпокійні сняться. МВ. ІІ. 9. В малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне. Мир. ХРВ. 35. Словник української мови Грінченка