1. Словник української мови у 20 томах

неврівноважений

НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, а, е.

Який не вміє володіти собою, поводити себе врівноважено; нестриманий.

Після її Ольги смерті Римар почав палити люльку, став нервовий, якийсь неврівноважений (П. Автомонов);

Вигукнунула однокурсниця колись: “Іти працювати з порушниками – це ж просто божевілля!” Неврівноважені, бешкетні, скажені... (О. Гончар);

// Власт. такій людині.

От характер у нього неврівноважений, і самолюбства забагато (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неврівноважений — (який не вміє володіти собою) невитриманий, нестримний, нестриманий, розм. нездержливий. Словник синонімів Полюги
  2. неврівноважений — неврівнова́жений прикметник Орфографічний словник української мови
  3. неврівноважений — Незбалянсований; (хто) ЗАПАЛЬНИЙ; і. НЕВРІВНОВАЖЕНІСТЬ, дисбалянс. Словник синонімів Караванського
  4. неврівноважений — див. бешкетник Словник синонімів Вусика
  5. неврівноважений — -а, -е. Який не має душевної рівноваги, легко піддається чужим впливам; психічно нестійкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. неврівноважений — НЕПОСТІ́ЙНИЙ (який часто змінює свої звички, погляди, настрій і т. ін.), НЕСТА́ЛИЙ, НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (який не має душевної рівноваги, впадає в крайнощі). Непостійна була натура в Яші Дерези. У нього що не день, то нове якесь захоплення (О. Словник синонімів української мови
  7. неврівноважений — НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, а, е. Який не має душевної рівноваги, легко піддається чужим впливам; психічно нестійкий. Петрик змалку звик до неврівноваженого, але доброго Кандиби, вважаючи його своїм батьком (Дмит., Розлука, 1957, 150); Мої сини, як зима і весна. Словник української мови в 11 томах