1. Словник української мови у 20 томах

невіддільний

НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ, а, е.

Якого не можна відділити, відокремити від чого-небудь.

Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу (П. Тичина);

І хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти [Ліна] невіддільна від тих, кому трудно (О. Гончар);

Сама людина є часткою і найвищим продуктом природи і тому невіддільна від неї (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невіддільний — невідді́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невіддільний — [неив'ід':іл'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. невіддільний — -а, -е. Якого не можна відділити, відокремити від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невіддільний — НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ (якого не можна відокремити від кого-, чого-небудь), НЕВІД'Є́МНИЙ, НЕВІДНЯ́ТНИЙ, НЕВІДРИ́ВНИЙ (якого не можна відірвати від кого-, чого-небудь). — Він вірив, що історія уже невіддільна від нього (М. Словник синонімів української мови
  5. невіддільний — НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Якого не можна відділити, відокремити від чого-небудь. Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу (Тич., III, 1957, 128); Червона Армія невіддільна від своєї плоті — радянського народу, який її породив (Десняк, Опов. Словник української мови в 11 томах