1. Словник української мови у 20 томах

невінчаний

НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е.

Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом.

Розглядав фотографії якихось дебютантських виступів молодої італійки і її чоловіка – мабуть, чоловіка, хоч, може й невінчаного (М. Грушевський);

// у знач. ім. неві́нчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом.

Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Т. Шевченко);

// Одружений без церковного обряду.

Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (П. Панч);

Увійшла Юстина у цей дім невінчаною невісткою (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невінчаний — неві́нчаний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невінчаний — -а, -е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом. || у знач. ім. невінчані, -них, мн. Ті, що не взяли шлюб за церковним обрядом. || Який одружився без церковного обряду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невінчаний — Неві́нчаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. невінчаний — НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е. Не з’єднаний шлюбом за церковним обрядом; // у знач. ім. неві́нчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом. Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  5. невінчаний — Невінчаний, -а, -е Невѣнчанный, необвѣнчанный. Це той коваль, що з невінчаною жінкою живе. Лебед. у. Словник української мови Грінченка