1. Словник української мови в 11 томах

невінчаний

НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е. Не з’єднаний шлюбом за церковним обрядом;

// у знач. ім. неві́нчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом.

Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Шевч., І, 1963, 42);

// Який одружився без церковного обряду.

Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (Панч, На.. мості, 1965, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невінчаний — неві́нчаний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невінчаний — -а, -е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом. || у знач. ім. невінчані, -них, мн. Ті, що не взяли шлюб за церковним обрядом. || Який одружився без церковного обряду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невінчаний — НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом. Розглядав фотографії якихось дебютантських виступів молодої італійки і її чоловіка – мабуть, чоловіка, хоч, може й невінчаного (М. Грушевський); // у знач. ім. неві́нчані, них, мн. Словник української мови у 20 томах
  4. невінчаний — Неві́нчаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. невінчаний — Невінчаний, -а, -е Невѣнчанный, необвѣнчанный. Це той коваль, що з невінчаною жінкою живе. Лебед. у. Словник української мови Грінченка