невір'я
НЕВІ́Р'Я, я, с.
Те саме, що неві́ра 1.
[Варвара Семенівна:] От і дивлюсь на нього [сина] і все ще не вірю. [З о р і н:] Щасливе невір'я (Яків Баш);
Філософ-емігрант С. Л. Франк писав: “Епохи віри завжди є епохами творчості, припливу нових сил, а епохи невір'я – епохами занепаду, зубожіння й застою” (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невір'я — неві́р'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- невір'я — -я, с. Те саме, що невіра 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- невір'я — НЕВІ́РА (відсутність віри, впевненості, переконаності в чому-небудь), НЕВІ́Р'Я, БЕЗВІ́Р'Я, НЕВІ́РСТВО рідше; МАЛОВІ́Р'Я (недостатність віри в що-небудь); СКЕПТИЦИ́ЗМ, СКЕ́ПСИС (критично недовірливе ставлення до чого-небудь). Словник синонімів української мови