невіра
НЕВІ́РА, и.
1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь.
Доводилося йому [Ковалю] продиратися крізь невіру супротивників, доводити право своїх винаходів на існування (В. Собко);
Найдивовижніше, мабуть, те, що такого роз'їденого невірою в себе інтелігента, як Федь Шостенко, Оля все ж таки полюбила (Ю. Шовкопляс).
2. ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина.
Голодностепське будівництво .. стало реальною річчю навіть для найзапекліших невір (Іван Ле);
Натяк на невір і скептиків – супротивників великих робіт – був для нього професора не зовсім зрозумілим (Г. Коцюба).
3. ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник.
“Ріж! і бий! Мордуй невіру бусурмана!” Кричать [козаки] за муром (Т. Шевченко);
– І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? То ж тільки невіра, басурмени [бусурмани] Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка (С. Васильченко);
// Уживається як лайливе слово.
– Гей, ти, невіро! – гукнув він [Кравченко] на коня і потяг за віжки (Панас Мирний);
Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити веслом (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- невіра — неві́ра 1 іменник жіночого роду відсутність віри неві́ра 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота недовірлива людина Орфографічний словник української мови
- невіра — (що) невірство, св. невір'я; (хто) неймовіра, Хома невірний; (безбожник) АТЕЇСТ, невірник, безвірник, недовірок, безвірок; (нехристиянин) невірний. Словник синонімів Караванського
- невіра — див. грішник Словник синонімів Вусика
- невіра — -и. 1》 ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. 2》 ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина. 3》 ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
- невіра — Неві́ра, -ри, -рі; -ві́ри, -ві́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невіра — НЕВІ́РА, и. 1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. Вона замовкла, бувши непевна, чи треба знову говорити про свою невіру в успіх (Головко, II, 1957, 470)... Словник української мови в 11 томах
- невіра — Невіра, -ри об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? н. Словник української мови Грінченка