1. Орфографічний словник української мови

невіра

неві́ра 1

іменник жіночого роду

відсутність віри

неві́ра 2

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

недовірлива людина

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невіра — (що) невірство, св. невір'я; (хто) неймовіра, Хома невірний; (безбожник) АТЕЇСТ, невірник, безвірник, недовірок, безвірок; (нехристиянин) невірний. Словник синонімів Караванського
  2. невіра — див. грішник Словник синонімів Вусика
  3. невіра — -и. 1》 ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. 2》 ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина. 3》 ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невіра — НЕВІ́РА, и. 1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. Доводилося йому [Ковалю] продиратися крізь невіру супротивників, доводити право своїх винаходів на існування (В. Словник української мови у 20 томах
  5. невіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
  6. невіра — Неві́ра, -ри, -рі; -ві́ри, -ві́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. невіра — НЕВІ́РА, и. 1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. Вона замовкла, бувши непевна, чи треба знову говорити про свою невіру в успіх (Головко, II, 1957, 470)... Словник української мови в 11 томах
  8. невіра — Невіра, -ри об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? н. Словник української мови Грінченка