негаснучий
НЕГА́СНУЧИЙ, а, е.
1. Який постійно горить, світиться, не гасне.
Негаснуча зірка;
* У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Я. Шпорта).
2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили.
Сагайда всю свою незграбну, ще не прочахлу закоханість в Юрія Брянського тепер переніс на ветеранів роти, на тих людей, що мовби несли на собі негаснучий відблиск загиблого друга-офіцера (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- негаснучий — нега́снучий прикметник Орфографічний словник української мови
- негаснучий — -а, -е. 1》 Який постійно горить, світить, не гасне. Негаснуча зірка. 2》 перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- негаснучий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет. Словник синонімів української мови
- негаснучий — НЕГА́СНУЧИЙ, а, е. 1. Який постійно горить, світить, не гасне. Негаснуча зірка; *У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Шп., Ти в серці.., 1954, 144). 2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили. Словник української мови в 11 томах