неговіркий
НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́.
Який не любить говорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний.
– Геть батькова вдача! – думала Іваниха. – Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Леся Українка);
Дорогою неговіркий Тиміш чомусь розбалакався, намагався прогнозувати, коли прийдуть наші й як то воно буде! (Ю. Мушкетик);
// Який не бажає розмовляти в певний час, період, при певних обставинах.
Пішов панич, і Параска цілий вечір була неговірка, невесела (Панас Мирний);
– щось ви сьогодні неговіркий. – Наговоривсь із слідчим (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неговіркий — неговірки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- неговіркий — див. МОВЧАЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
- неговіркий — див. мовчазний; похмурий Словник синонімів Вусика
- неговіркий — -а, -е. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. || Який не бажає розмовляти в певний час, період, за певних обставин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неговіркий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
- неговіркий — НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. — Геть батькова вдача! — думала Іваниха. — Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- неговіркий — Неговірки́й, -а́, -е́ Неразговорчивый. Словник української мови Грінченка