1. Словник української мови в 11 томах

неговіркий

НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний.

— Геть батькова вдача! — думала Іваниха. — Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Л. Укр., III, 1952, 553);

Так і жив брат осторонь від людей із дружиною Павлиною.., жилавою, неговіркою жінкою (Скл., Святослав, 1959, 20);

// Який не бажає розмовляти в певний час, період, при певних обставинах.

Пішов панич, і Параска цілий вечір була неговірка, невесела (Мирний, IV, 1955, 34);

Злиденні царани, що дуже гостинно зустрічали подорожніх.., проте робилися неговіркі й непривітні, щойно почувши про мету подорожі (Смолич, І, 1958, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неговіркий — неговірки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неговіркий — див. МОВЧАЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. неговіркий — див. мовчазний; похмурий Словник синонімів Вусика
  4. неговіркий — -а, -е. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. || Який не бажає розмовляти в певний час, період, за певних обставин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неговіркий — НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить говорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. – Геть батькова вдача! – думала Іваниха. Словник української мови у 20 томах
  6. неговіркий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  7. неговіркий — Неговірки́й, -а́, -е́ Неразговорчивый. Словник української мови Грінченка