1. Словник української мови у 20 томах

недбалець

НЕДБА́ЛЕЦЬ, льця, ч., діал.

Той, хто без старання, недбайливо ставиться до виконання чого-небудь; недбайливець.

Він пішов стежкою.., інколи підбирав щось з-під ніг: або загублену якимсь недбальцем гайку, або шматок заліза, що могло ще згодитися при ремонті комбайна (Д. Бедзик);

Не та Олександра, не ті очі, рухи не ті, не носиться по фермі, як завше було, не вичитує недбальців (В. Большак);

Дісталося й недбальцям, зокрема вчителям низької кваліфікації, в тому числі й Мотрі Пилипівні (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недбалець — недба́лець іменник чоловічого роду, істота недбайливець діал. Орфографічний словник української мови
  2. недбалець — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. недбалець — -льця, ч., діал. Недбайливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недбалець — НЕДБА́ЛЕЦЬ, льця, ч., діал. Недбайливець. Він пішов стежкою.., інколи підбирав щось з-під ніг: або загублену якимсь недбальцем гайку, або шматок заліза, що могло ще згодитися при ремонті комбайна (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 18). Словник української мови в 11 томах