недбалий
НЕДБА́ЛИЙ, а, е.
1. Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь.
Не минала кара і недбалого лісника (Марко Вовчок);
Дуже небезпечне спалювання листя – і в цьому ми пересвідчилися самі, піднісши у Вільчі дозиметр до багаття, розкладеного у дворі недбалими господарями (Ю. Щербак);
// Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь.
При недбалому ставленні до слова може виникнути зовсім несподіваний для автора негативний ефект (з навч. літ.);
// у знач. ім. недба́лі, лих, мн. (недба́лий, лого, ч.; недба́ла, лої, ж.). Ті, що без старання ставляться до чого-небудь.
Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім! (з народної пісні);
Комунівський голова .. картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Яновський).
2. Зроблений, здійснений і т. ін. без старання, неуважно, абияк, неохайно.
Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом .. Коректа доволі недбала (М. Коцюбинський);
Здати роботу недбалу або недороблену він не міг – це означало б самому закреслити всю наукову цінність дворічної наполегливої праці, дорогої й улюбленої (З. Тулуб).
3. Який неуважно, байдуже ставиться до кого-небудь; неуважний.
Він був до неї привітний, як до інших, трохи смутний, недбалий... (Марко Вовчок);
// У якому виражається зневага, неповага до кого-небудь.
Пишна, вогкоока, Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (М. Бажан);
Коли б Тарас не був такий захоплений думками про наступну зустріч дома, то помітив би якийсь недбалий, зверхній тон у голосі цього пасажира (Д. Ткач);
// Позбавлений напруженості; невимушений.
Кардаш відчув: усе це – і посмішка, і здивований погляд, і нарочито недбалий рух руки, в якій Тоня тримала рукавичку, все це – неправда (С. Журахович);
Дмитро хоче круто повернути назад, але його вже побачили. Тоді парубок наче недбалою ходою підходить до Марти (М. Стельмах).
4. Досить неохайний.
Коли він проводив її додому.., високий, з невиразними рисами обличчя, у полотняному, трохи недбалому одязі, Олена зовсім освоїлася з ним (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- недбалий — недба́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- недбалий — Недбайливий, неретельний, сов. халатний, с. ледачий; (одяг) неохайний, неакуратний, сякий-такий; (- ставлення) неуважний, (погляд) зневажливий; (рух) невимушений; п! БЕЗТУРБОТНИЙ; пр. Словник синонімів Караванського
- недбалий — див. недбайливий Словник синонімів Вусика
- недбалий — -а, -е. 1》 Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. || Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь. Недбале ставлення. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недбалий — ЗНЕВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОВА́ЖЛИВИЙ рідше, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ рідше, НЕДБА́ЛИЙ, ПРЕЗИ́РЛИВИЙ підсил., ЗГІ́РДЛИВИЙ діал., ЗГІ́РДНИЙ діал., ЗНЕВА́ЖНИЙ рідко, ПРИ́ЗРИЙ рідко. Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка. Словник синонімів української мови
- недбалий — Недба́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недбалий — НЕДБА́ЛИЙ, а, е. 1. Який ставиться до своїх обов’язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. Не минала кара і недбалого лісника (Вовчок, VI, 1956, 301); Сестра.. вийняла з скрині.. Словник української мови в 11 томах
- недбалий — Недбалий, -а, -е 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный. 2) Беззаботный. Словник української мови Грінченка