недбалий
НЕДБА́ЛИЙ, а, е.
1. Який ставиться до своїх обов’язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь.
Не минала кара і недбалого лісника (Вовчок, VI, 1956, 301);
Сестра.. вийняла з скрині.. останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Мирний, І, 1949, 372);
// Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь.
Недбале ставлення;
// у знач. ім. недба́лі, лих, мн. (недба́лий, лого, ч.; недба́ла, лої, ж.). Ті, що без старання ставляться до чого-небудь.
Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім! (Пісні та романси.., II, 1956, 201);
Комунівський голова.. картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Янов., II, 1954, 156).
2. Зроблений, здійснений і т. ін. без старання, неуважно, як-небудь, неохайно.
Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом.. Коректа доволі недбала (Коцюб., III, 1956, 25);
Як він [Онєгін] томливо німував, Як пломенисто промовляв, Які листи писав недбалі! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 15).
3. Який з неувагою, байдужістю ставиться до кого-небудь; неуважний.
Він був до неї привітний, як до інших, трохи смутний, недбалий… (Вовчок, І, 1955, 236);
// У якому виражається зневага, неповага до кого-небудь.
Пишна, вогкоока, Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (Бажан, Роки, 1957, 273);
Коли б Тарас не був такий захоплений думками про наступну зустріч дома, то помітив би якийсь недбалий, зверхній тон у голосі цього пасажира (Ткач, Плем’я.., 1961, 144);
// Позбавлений напруженості; невимушений.
Кардаш відчув: усе це — і посмішка, і здивований погляд, і нарочито недбалий рух руки, в якій Тоня тримала рукавичку, все це — неправда (Жур., Звич. турботи, 1960, 35);
Дмитро хоче круто повернути назад, але його вже побачили. Тоді парубок наче недбалою ходою підходить до Марти (Стельмах, II, 1962, 340).
4. Неакуратний, неохайний.
Коли він проводив її додому.., високий, з невиразними рисами обличчя, у полотняному, трохи недбалому одязі, Олена зовсім освоїлася з ним (Вільде, Сестри.., 1958, 10).
Значення в інших словниках
- недбалий — недба́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- недбалий — Недбайливий, неретельний, сов. халатний, с. ледачий; (одяг) неохайний, неакуратний, сякий-такий; (- ставлення) неуважний, (погляд) зневажливий; (рух) невимушений; п! БЕЗТУРБОТНИЙ; пр. Словник синонімів Караванського
- недбалий — див. недбайливий Словник синонімів Вусика
- недбалий — -а, -е. 1》 Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. || Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь. Недбале ставлення. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недбалий — НЕДБА́ЛИЙ, а, е. 1. Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- недбалий — ЗНЕВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОВА́ЖЛИВИЙ рідше, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ рідше, НЕДБА́ЛИЙ, ПРЕЗИ́РЛИВИЙ підсил., ЗГІ́РДЛИВИЙ діал., ЗГІ́РДНИЙ діал., ЗНЕВА́ЖНИЙ рідко, ПРИ́ЗРИЙ рідко. Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка. Словник синонімів української мови
- недбалий — Недба́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недбалий — Недбалий, -а, -е 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный. 2) Беззаботный. Словник української мови Грінченка