недобитий

НЕДОБИ́ТИЙ, а, е.

1. Не зовсім, не до смерті вбитий, уражений.

– Пане Пшесмицький, не здавайтесь! – захрипів, по землі качаючись, недобитий улан (П. Тичина);

Одне тільки виразно помітили мисливці – його невмолиму жорстокість: коли йому давали потрошити недобитого звіра, він витягав .. ножа і з якимсь вовчим оскалом наближався до живого лося (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. недоби́ті, тих, мн. Ті, кого поранили; ті, що уражені не до смерті.

На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (О. Маковей);

Вершники гасали по полю, рубали недобитих (П. Панч).

2. Не переможений повністю, не знищений остаточно.

Якийсь вишкребок, якась недобита нікчемність може панувати над всіма. І то тільки через те, що йому дали владу (В. Винниченко);

Глухо бухнули гранати, Задрижали береги, Хто куди звелись тікати Недобиті вороги (П. Воронько);

А засмучена Оксана Увійшла у хату: – Знову ворог недобитий Голову звів кляту! (М. Шпак);

// Не до кінця понівечений, знедолений.

Хто ж цей сивий Попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, Лихом недобитий (Т. Шевченко);

– Заберуть землю, то й честі не залишать, до краю злиднями та безхліб'ям зломлять недобитого мужика (М. Стельмах).

3. Не повністю розбитий, зламаний, зіпсований і т. ін. (про предмети, посуд, меблі і т. ін.).

Достала [жінка] недобитий полумисок; всипала в його [нього] галушок (Панас Мирний);

– Як бити, то бити все. І далі трощив [Хома] недобитий ослончик (М. Коцюбинський);

Кидав [Кесар] хлопцям під ноги недоношені штани та сорочки, спортивні піджаки, недобиті черевики (Ю. Збанацький).

4. розм. Недомолочений (про хліб).

До роботи мало хто брався, хіба в кого в дворі стояв стіжок недобитий – домолочував ціпом (А. Головко).