недобиток
НЕДО́БИТОК, тка, ч.
1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно.
Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко);
– Ой лишечко! .. – кричав недобиток. – Ой рятуйте!.. (Панас Мирний).
2. тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки.
Розбите польське військо утікало з поля. Недобитки знову замкнулися в таборі (Я. Качура);
Ніхто не знав, що імператор ромеїв з недобитками своїх легіонів хоче швидше пройти Болгарію (С. Скляренко).
3. перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін.
Вигнаний в числі гетьманських недобитків з України у вісімнадцятому році, недолугий син волинського попа Євген Грабовський, прожив за кордоном двадцять п'ять років (О. Довженко);
– І чоловік повернеться. От побачите. Фронтів уже немає, так він, мабуть, десь недобитків бандитських колошматить (В. Речмедін);
Глибоко й переконливо викрито в романі “Стадіон” В. Собка підступні дії фашистських недобитків – Майєра, Берти Лох та “доктора” Шітке, який робив досліди на військовополонених (з наук.-попул. літ.).
4. рідко. Уживається як лайливе слово.
– А ви, недобитки!.. Ще й вас тут неставало?! (Панас Мирний);
[Молодий хлопець:] Так пропадай же сам! І нам тепер нема до тебе діла, недобитку мізерний! (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- недобиток — недо́биток іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- недобиток — -тка, ч. 1》 Той, хто не добитий, не замучений остаточно. 2》 тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки. 3》 перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін. 4》 рідко. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недобиток — Недо́биток, -тка; -битки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак (Шевч., II, 1963, 267); — Ой лишечко!.. — кричав недобиток. — Ой рятуйте!.. (Мирний, II, 1954, 131). 2. тільки мн. Словник української мови в 11 томах
- недобиток — Недобиток, -тка м. 1) Не совсѣмъ добитый, не совсѣмъ замученный. Старий недобиток, варнак. Шевч. 2) мн. Остатки (войска послѣ пораженія). Словник української мови Грінченка