недобиток
недо́биток
-тка, ч.
1》 Той, хто не добитий, не замучений остаточно.
2》 тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки.
3》 перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін.
4》 рідко. Уживається як лайливе слово.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недобиток — недо́биток іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко); – Ой лишечко! .. – кричав недобиток. – Ой рятуйте!.. (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- недобиток — Недо́биток, -тка; -битки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак (Шевч., II, 1963, 267); — Ой лишечко!.. — кричав недобиток. — Ой рятуйте!.. (Мирний, II, 1954, 131). 2. тільки мн. Словник української мови в 11 томах
- недобиток — Недобиток, -тка м. 1) Не совсѣмъ добитый, не совсѣмъ замученный. Старий недобиток, варнак. Шевч. 2) мн. Остатки (войска послѣ пораженія). Словник української мови Грінченка