недобиток
НЕДО́БИТОК, тка, ч.
1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно.
Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак (Шевч., II, 1963, 267);
— Ой лишечко!.. — кричав недобиток. — Ой рятуйте!.. (Мирний, II, 1954, 131).
2. тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки.
Розбите польське військо утікало з поля. Недобитки знову замкнулися в таборі (Кач., Вибр., 1953, 30);
Ніхто не знав, що імператор ромеїв з недобитками своїх легіонів хоче швидше пройти Болгарію (Скл., Святослав, 1959, 644).
3. перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін.
[Олена:] Куркульські недобитки пробують піднести голову (Мик., І, 1957, 173);
Буржуазно-націоналістичні недобитки.. всіляко намагалися гальмувати будівництво соціалізму в нашій країні (Іст. укр. літ., II, 1956, 440);
— Може, годі нам всяких тут петлюрівських недобитків слухати? — Він метнув презирливим поглядом у бік Хлопєшки (Гончар, II, 1959, 18).
4. рідко. Уживається як лайливе слово.
— А ви, недобитки!.. Ще й вас тут неставало?! (Мирний, І, 1949, 381);
[Молодий хлопець:] Так пропадай же сам! І нам тепер нема до тебе діла, недобитку мізерний! (Л. Укр., II, 1951, 216).
Значення в інших словниках
- недобиток — недо́биток іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- недобиток — -тка, ч. 1》 Той, хто не добитий, не замучений остаточно. 2》 тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки. 3》 перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін. 4》 рідко. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко); – Ой лишечко! .. – кричав недобиток. – Ой рятуйте!.. (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- недобиток — Недо́биток, -тка; -битки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недобиток — Недобиток, -тка м. 1) Не совсѣмъ добитый, не совсѣмъ замученный. Старий недобиток, варнак. Шевч. 2) мн. Остатки (войска послѣ пораженія). Словник української мови Грінченка