недолюдок
НЕДО́ЛЮДОК, дка, ч., зневажл.
Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки.
– Занапастили дитину нашу, занапастили... пішла в найми, як і людські діти... та недолюдок той, пан з Бобрика... звів її... (М. Коцюбинський);
Озирнувся я і бачу: Лука Безрукий. Хто у нас не знає цього п'яного недолюдка! (С. Журахович);
// Жорстока людина, кат.
Здавалось, караюча рука здіймалась над вигорілим степом, і мерзенні недолюдки в чорних мундирах лякливо поглядали на схід (І. Багмут);
// Уживається у звертанні як лайливе слово.
– Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недолюдок — недо́людок іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- недолюдок — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- недолюдок — -дка, ч., зневажл. Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки. || Жорстока людина, кат. || Уживається у звертанні як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недолюдок — МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат!... Словник синонімів української мови
- недолюдок — Недо́людок, -дка; -людки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недолюдок — НЕДО́ЛЮДОК, дка, ч., зневажл. Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки. — Занапастили дитину нашу, занапастили… пішла в найми, як і людські діти… та недолюдок той, пан з Бобрика… звів її… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- недолюдок — Недолюдок, -дка м. Недостойный имени человѣка. Схаменіться, недолюдки, діти юродиві. Шевч. 210. Словник української мови Грінченка