недолюдок
НЕДО́ЛЮДОК, дка, ч., зневажл. Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки.
— Занапастили дитину нашу, занапастили… пішла в найми, як і людські діти… та недолюдок той, пан з Бобрика… звів її… (Коцюб., І, 1955, 144);
Озирнувся я і бачу: Лука Безрукий. Хто у нас не знає цього п’яного недолюдка! (Жур., Опов., 1956, 186);
// Жорстока людина, кат.
Здавалось, караюча рука здіймалась над вигорілим степом, і мерзенні недолюдки в чорних мундирах лякливо поглядали на схід (Багмут, Опов., 1959, 85);
// Уживається у звертанні як лайливе слово.
— Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (Ів., Таємниця, 1959, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недолюдок — недо́людок іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- недолюдок — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- недолюдок — -дка, ч., зневажл. Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки. || Жорстока людина, кат. || Уживається у звертанні як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недолюдок — НЕДО́ЛЮДОК, дка, ч., зневажл. Той, хто не гідний звання людини через свої потворні дії та вчинки. – Занапастили дитину нашу, занапастили... пішла в найми, як і людські діти... та недолюдок той, пан з Бобрика... звів її... (М. Словник української мови у 20 томах
- недолюдок — МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат!... Словник синонімів української мови
- недолюдок — Недо́людок, -дка; -людки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недолюдок — Недолюдок, -дка м. Недостойный имени человѣка. Схаменіться, недолюдки, діти юродиві. Шевч. 210. Словник української мови Грінченка