1. Словник української мови у 20 томах

недужий

НЕДУ́ЖИЙ, а, е.

1. Який хворіє; хворий, слабий.

Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку (Марко Вовчок);

* У порівн. Я все ще лежав, ніби недужий (І. Франко);

// у знач. ім. неду́жий, жого, ч.; неду́жа, жої, ж. Хвора людина.

Хіба треба у недужого питати, чи бажає він здоровля [здоров'я] мати (Номис);

– Що у вас болить? – ластівкою припадала вона коло недужої (М. Коцюбинський).

2. рідко. Який не має великої фізичної сили; слабкий, безсилий.

Та воли ж мої недужі, Та вивезіть мене з калюжі (з думи);

// Слабкий щодо сили вияву (про голос).

– Вже пора б і цибулю прополоти на городі, – сказала недужим голосом мати (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недужий — неду́жий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недужий — Хворий, нездужалий, нездоровий, р. болящий, недугий, недужний; Р. слабкий, безсилий. Словник синонімів Караванського
  3. недужий — див. слабий; хворий Словник синонімів Вусика
  4. недужий — [неидужией] м. (на) -жому /-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
  5. недужий — -а, -е. 1》 Який хворіє; хворий. || у знач. ім. недужий, -жого, ч.; недужа, -жої, ж. Хвора людина. 2》 рідко. Який не має великої фізичної сили; слабкий, безсилий. || Слабкий щодо сили вияву (про голос). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. недужий — неду́жий хворий (ст): Приїздять сюди люди, недужі на тілі та здорові на душі, а виїздять і на душі недужі... (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. недужий — Два недужі сіли, тай хліб з'їли. Іронічно про хорих, що більше їдять, за здорових. До роботи недужа, а до танцю, як ружа. До роботи лінива та удає хорої, а до гуляння дуже охоча. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. недужий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  9. недужий — Неду́жий, -жа, -же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. недужий — НЕДУ́ЖИЙ, а, е. 1. Який хворіє; хворий. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку (Вовчок, І, 1955, 241); *У порівн. Я все ще лежав, ніби недужий (Фр., IV, 1950, 17); // у знач. ім. неду́жий, жого, ч.; неду́жа, жої... Словник української мови в 11 томах
  11. недужий — Неду́жий, -а, -е 1) Больной. Всі в кого, були недужі на всякі недуги, приводили до його. Єв. Л. IV. 40. Пійшов ізнов до недужої. Кв. І. 95. 2) Безсильный. Словник української мови Грінченка