незайманий

НЕЗА́ЙМАНИЙ, а, е.

1. Якого ніхто не брав, не використовував, не торкався, до якого ніхто не приступав і т. ін.

Під горбком лежало п'ятеро яблук, незайманий буханець хліба, непочата банка консервів (В. Кучер);

Цератяний зошит так і лишався поки що незайманий (Ю. Яновський);

Незаймана постіль;

// Який залишився незруйнованим, непошкодженим.

– Одне гніздо осине розворушили, а друге ще стоїть ось незаймане, – сказав Єгор (А. Шиян);

// Якого ніхто не поранив, не скалічив.

Бронкові стало до сорому ніяково за своє незаймане обличчя й руки (Ірина Вільде);

Котовський з'являвся невідь звідки у панських хоромах – і пани падали ниць .. Після того Котовський виходив незайманий, бо ні лезо, ні куля не брали його (Ю. Смолич).

2. Який зберігається у первісному вигляді, не змінений втручанням людини (про ліси, поля і т. ін.); дикий.

Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (О. Гончар);

Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан);

// По якому ніхто не ходив, не їздив і т. ін. (про сніг, пісок і т. ін.).

По незайманих снігах, По роздоллю лісовому Йшла дівчина... (М. Нагнибіда);

В скверах перед заводом золотавий пісок на стежках лежить незайманий (Н. Рибак);

// Який не втратив своєї принадності (про красу, вроду і т. ін.); свіжий.

Важко було відмовитися сід утіхи помилуватися ще з незайманої краси ночі, і Сахно вирішила випалити біля вікна сигаретку (Ю. Смолич);

Від спокус земних я панцир маю, – Любов твою, незайману красу (М. Нагнибіда).

3. Який не мав статевих зносин; цнотливий.

Пишно справляв у той час він в численному родичів колі Разом і сину своєму весілля, й незайманій доньці (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини – подати батькам вранці на ознаку, що молода – чесна, незаймана... (Ю. Смолич).

4. перен. Якому не властиві нечесні наміри і вчинки, чистий у моральному відношенні; правдивий, непорочний.

Незважаючи на свої сорок чотири роки та п'ятеро дорослих дочок, була вона ще зовсім не вижитою, такою незайманою, такою сповненою чекання чогось... (Ірина Вільде);

На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (Іван Ле);

// Пройнятий, чистотою, чесністю і т. ін.

Як перший сніг, його любов, Така незаймана і чиста (М. Шеремет).

5. рідко. Якого не можна похитнути, порушити і т. ін.

Молячись щиро За прикладом рідного краю, Незайману віру У серці дитячім плекає (М. Зеров);

На березі – життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (М. Рильський).