1. Словник української мови у 20 томах

незатухаючий

НЕЗАТУХА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який не перестає горіти.

2. фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання).

У сучасній радіотехніці використовуються головним чином незатухаючі електромагнітні коливання (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незатухаючий — незатуха́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незатухаючий — б., у. незагасущий, невгасущий, незгасний. Словник синонімів Караванського
  3. незатухаючий — -а, -е. 1》 Який не перестає горіти. 2》 фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незатухаючий — НЕЗАТУХА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не перестає горіти. 2. фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання). У сучасній радіотехніці використовуються головним чином незатухаючі електромагнітні коливання (Курс фізики, III, 1956, 229). Словник української мови в 11 томах