1. Великий тлумачний словник сучасної мови

незатухаючий

незатуха́ючий

-а, -е.

1》 Який не перестає горіти.

2》 фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незатухаючий — незатуха́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незатухаючий — б., у. незагасущий, невгасущий, незгасний. Словник синонімів Караванського
  3. незатухаючий — НЕЗАТУХА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не перестає горіти. 2. фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання). У сучасній радіотехніці використовуються головним чином незатухаючі електромагнітні коливання (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. незатухаючий — НЕЗАТУХА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не перестає горіти. 2. фіз. Який має постійну амплітуду (про коливання). У сучасній радіотехніці використовуються головним чином незатухаючі електромагнітні коливання (Курс фізики, III, 1956, 229). Словник української мови в 11 томах