незвичка
НЕЗВИ́ЧКА, и, ж.
Відсутність звички до чого-небудь.
Жере [піп] без пам'яті, воно йому з незвички й вадить (М. Коцюбинський);
– Дивись, аж упрів ніби трохи, – посміхнувся він. – Що то значить незвичка! (Остап Вишня);
Від незвички курити він закашлявся і відкинув цигарку геть (Д. Ткач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незвичка — незви́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- незвичка — -и, ж. Відсутність звички до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незвичка — НЕЗВИ́ЧКА, и, ж. Відсутність звички до чого-небудь. Жере [піп] без пам’яті, воно йому з незвички й вадить (Коцюб., І, 1955, 300); — Дивись, аж упрів ніби трохи, — посміхнувся він. — Що то значить незвичка!... Словник української мови в 11 томах