незгаслий

НЕЗГА́СЛИЙ, а, е.

1. Який не згас; який горить, світить або світиться.

Всі вони [циганки] кричать щось і з рішучістю старих вовчиць стають на чатах біля незгаслих табірних вогнищ (Григорій Тютюнник);

Зберегти життя Свічки воєвода згоден лише за умови, щоб Меланка донесла незгаслою свою весільну свічку до тюрми через буряну ніч (з навч. літ.).

2. перен. Який не послаблюється, не зникає, не проходить (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.).

Вона була немолода .. Тільки очі – карі й водночас темно-зелені – були сповнені незгаслих почуттів (С. Журахович);

З незгаслою посмішкою сиділа Ольга і стежила поглядом за Данилом (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me