1. Словник української мови у 20 томах

нездужалий

НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Який нездужає; хворий, недужий, слабий.

Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (М. Рильський).

2. Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий.

Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину... (Панас Мирний);

Співав [кобзар Остап Вересай] похилий, нездужалий, Співав – і серцем молодів, Співав – і люди оживали, Співав – і ріс народний гнів (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нездужалий — нездужа́лий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. нездужалий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  3. нездужалий — -а, -е, рідко. 1》 Який нездужає; хворий. 2》 Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нездужалий — ХВО́РИЙ на що, чим і без додатка (який має якусь хворобу, нездужає), НЕЗДОРО́ВИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕДУ́ЖНИЙ розм., СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст., НЕЗДУЖА́ЛИЙ рідше, ТРУДНИ́Й рідше. Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О. Словник синонімів української мови
  5. нездужалий — НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Який нездужає; хворий. Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (Рильський, Поеми, 1957, 286). 2. Який не має фізичних сил, міцного здоров’я; кволий, безсилий. Словник української мови в 11 томах