незмигний

НЕЗМИГНИ́Й, а́ е́.

Пильний, нерухомий (про погляд, очі); некліпаючий, немигаючий.

Не раз глядачі мали нагоду спостерігати його незмигний, гіпнотичний погляд, від якого стає якось незатишно, ба й лячно (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me