незчутися
НЕЗЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., перев. зі сл. як, коли.
Не помітити, не відчути чого-небудь.
Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії... (Т. Шевченко);
Федір незчувся, коли .. клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний);
Сьогодні день здався Ігорю таким довгим! Навіть дві великі перерви, які завжди проходять так швидко, що і незчуєшся, сьогодні тяглися страшенно повільно (І. Багмут);
// Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін.
Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Л. Яновська);
Гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання, кинула геть, і він незчувся сам, як опинився в траншеї, приглушений ударом (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незчутися — незчу́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- незчутися — дк., не постерегти <�помітити, відчути>; не усвідомити, не збагнути. Словник синонімів Караванського
- незчутися — [неижчутиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- незчутися — -уюся, -уєшся, док., перев. зі сл. як, коли. Не помітити, не відчути чого-небудь. || Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незчутися — Незчу́тися, -чу́юся, -чу́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- незчутися — НЕЗЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., перев. із сл. як, коли. Не помітити, не відчути чого-небудь. Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії… (Шевч., І, 1963, 159); Федір незчувся, коли.. Словник української мови в 11 томах
- незчутися — Незчутися, -чуюся, -єшся гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Шевч. 249. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч. Стор. МПр. 56. Словник української мови Грінченка