некомплект
НЕКОМПЛЕ́КТ, у, ч.
Відсутність повного набору, комплекту чого-небудь.
Незважаючи на те, що живої сили і техніки ми мали некомплект, а плацдарм робіт не менший, ніж у сусіда ліворуч, ми впоралися з сіном і силосом в мінімально короткі строки! (М. Циба).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- некомплект — некомпле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- некомплект — -у, ч. Неповний комплект чого-небудь. Некомплект інструменту. Великий тлумачний словник сучасної мови