некомплект

некомпле́кт

-у, ч.

Неповний комплект чого-небудь. Некомплект інструменту.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. некомплект — некомпле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. некомплект — НЕКОМПЛЕ́КТ, у, ч. Відсутність повного набору, комплекту чого-небудь. Незважаючи на те, що живої сили і техніки ми мали некомплект, а плацдарм робіт не менший, ніж у сусіда ліворуч, ми впоралися з сіном і силосом в мінімально короткі строки! (М. Циба). Словник української мови у 20 томах